
Меша
Meṣa

Meṣa

Vṛṣabha

Mithuna

Karka

Siṃha

Kanyā

Tulā

Vṛścika

Dhanu

Makara

Kumbha

Mīna
Людство завжди шукало в небі відповіді на найглибші питання – про долю, характер і призначення кожної окремої людини. Однак якщо більшість астрологічних традицій виникали й зникали разом із цивілізаціями, що їх породили, то індійська система Джйотіш не лише вижила, а й зберегла живу безперервність практики протягом щонайменше п'яти тисяч років. Ця система є не просто набором технік передбачення – вона є цілісним духовним світоглядом, що пов'язує космічний порядок із внутрішнім життям людини нитками, тонкішими за шовк і міцнішими за сталь. Саме тому сьогодні Джйотіш приваблює дедалі більше людей у всьому світі – не як екзотична альтернатива западній астрології, а як глибока й самодостатня система самопізнання.
Слово «Джйотіш» у перекладі з санскриту означає «наука про світло» або «вчення про світила». Воно є однією з шести «Веданґ» – допоміжних дисциплін, що традиційно вважаються «членами Вед» і служать правильному розумінню священних текстів. Якщо Веди є тілом знання, то Джйотіш є його оком – тим, що дозволяє бачити крізь завісу часу й розрізняти приховані закономірності у плині подій. Традиційно систему поділяють на три великих розділи: Ґаніта – математичні й астрономічні обчислення, Сіддханта – теоретична основа й космологія, та Хора – власне гороскопічна практика й передбачення.
Перше й найважливіше відмінність – це система відліку зодіаку. Західна астрологія використовує тропічний зодіак, прив'язаний до сезонних точок – весняного рівнодення й сонцестоянь. Джйотіш натомість послуговується сидеральним зодіаком, що відповідає реальному розташуванню сузір'їв на небі. Через явище прецесії земної осі між цими двома системами накопичилася різниця близько двадцяти трьох градусів – «аяnamша», – що означає: знак Сонця за Джйотішем у більшості людей відрізняється від знака за західною астрологією на один знак назад. Людина, яка вважала себе Терезами, часто виявляє, що у ведичній карті її Сонце стоїть у Діві – і нерідко це відкриття є значно точнішим описом її реальної природи.
Другою принциповою відмінністю є система накшатр – двадцяти семи місячних будинків, що ділять зодіак на рівні сегменти по тринадцять градусів і двадцять хвилин кожен. Накшатри є одним із найдавніших і найбільш унікальних елементів Джйотіша – кожна з них має власне божество, символ, якості й сферу впливу. Положення Місяця у накшатрі на момент народження вважається надзвичайно важливим показником психологічної природи людини, її підсвідомих реакцій і кармічного спадку.
Ведична астрологія у своїй класичній формі оперує дев'ятьма «ґрахами» – «захоплювачами» або планетами. До них належать Сонце (Сур'я), Місяць (Чандра), Марс (Мангала), Меркурій (Будха), Юпітер (Бріхаспаті або Ґуру), Венера (Шукра), Сатурн (Шані), а також два «тіньових» вузли Місяця – Раху і Кету. Останні є не фізичними об'єктами, а математичними точками – місцями перетину місячної орбіти з екліптикою – і вважаються кармічно надзвичайно важливими: Раху уособлює невгамовне бажання й майбутнє, Кету – відречення й досвід минулих життів. Урану, Нептуну й Плутону традиційний Джйотіш не надає самостійного значення, хоча деякі сучасні практики їх враховують.
Дванадцять знаків зодіаку – Ращі – у Джйотіші в цілому відповідають західним, хоча їхні назви й деякі інтерпретації відрізняються. Дванадцять будинків – Бхав – описують різні сфери земного життя: від тілесності й особистості у першому до втрат і духовного звільнення у дванадцятому. Важливою особливістю є система управителів будинків і їхніх взаємовідносин – так звані «йоґи», сприятливі й несприятливі поєднання планет, що є серцем ведичної інтерпретації карти.
Одним із найбільш унікальних і найбільш практично цінних інструментів Джйотіша є система планетарних періодів Даш. Найпоширенішою є «Вімшотарі Даша» – цикл тривалістю сто двадцять років, розподілений між дев'ятьма ґрахами у визначеній послідовності й пропорціях. Кожна планета «веде» певний відрізок людського життя – і саме планета-управитель поточного Даша визначає загальний характер цього часу: його теми, якості й можливості. Усередині кожного Даша є ще дрібніші підперіоди – «Антардаша» й «Пратьяантардаша», – що дозволяють прогнозувати з надзвичайно високою точністю. Саме система Даш відрізняє Джйотіш від більшості інших астрологічних традицій – вона дає не просто «знак зодіаку», а розгорнуту часову карту всього людського шляху.
Джйотіш є невіддільним від ведичного розуміння карми й духовної еволюції душі. Натальна карта у цій системі – не вирок і не набір фіксованих передбачень, а кармічний план, що відображає досвід попередніх життів і потенціал нинішнього. Труднощі, показані в карті, є не покаранням, а ділянками, що вимагають свідомої роботи й трансформації. Легкості й таланти вказують на те, що вже було пропрацьовано й що тепер доступно як ресурс. Саме тому ведичний астролог – Джйотіші – традиційно не лише «читає» карту, а й пропонує «упаяс» – засоби пом'якшення складних кармічних тенденцій: конкретні мантри, ґемтерапію, пости, ритуали й благодійні практики, пов'язані з відповідними ґрахами.
У сучасному світі ведична астрологія переживає справжнє відродження – і не лише в Індії, де вона ніколи не переривалася, а й на Заході. Дедалі більше людей звертається до Джйотіша з тим самим запитом, що й тисячоліттями раніше: краще зрозуміти себе, свій час і своє призначення. Поєднання математичної точності, глибокої психологічності й духовного виміру робить цю систему унікальною серед усіх відомих астрологічних традицій – живою, дихаючою й здатною говорити до людини XXI століття мовою, що не застаріває.